курси ява
 
У даному розділі
ми розмістили матеріали,
що допоможуть вчителям фізики
при підготовці до уроків
Шановні колеги
у даному розділі ми розмістили
декілька видів поточного оцінювання
учнів на кожний урок
В даному розділі
ми представимо вашій увазі
різні методичні надбання.
 
 
»  Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізики
 
 

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізики

 

Особливістю фізики як навчального предмета є його спрямованість на використання знань, умінь і навичок у житті. Навчання з фізики у кінцевому результаті має не тільки дати суму знань, а й сформувати достатній рівень компетенції. Тому складовими навчальних досягнень учнів з курсу фізики є не тільки володіння навчальною інформацією та її відтворення, а й уміння та навички знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в стандартних і нестандартних ситуаціях у межах вимог навчальної програми до результатів навчання.

Відтак оцінюванню підлягає:

1) рівень володіння теоретичними знаннями, що їх можна виявити під час усного чи письмового опитування, тестування;

2) рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв'язування задач різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних);

3) рівень володіння практичними уміннями та навичками, що їх можна виявити під час виконання лабораторних робіт і фізичного практикуму;

4) зміст і якість творчих робіт учнів (рефератів, творчих експериментальних робіт, виготовлення приладів, комп'ютерне моделювання фізичних процесів тощо).

Основними видами оцінювання є : тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація. Поточне оцінювання носить  заохочувальний, стимулюючий та діагностико-корегуючий характер, його необхідність визначається вчителем.

Під час виставлення оцінки за тему необхідно враховувати всі вищевказані складові оцінювання рівня навчальних досягнень. Можна запропонувати такі способи виставлення тематичного балу за результатами:

  • двох видів робіт: контрольної роботи, яка включає теоретичні питання і задачі, та виконання практичної частини теми (враховуються всі поточні оцінки за виконання лабораторних і експериментальних робіт або оцінка за підсумкову лабораторну чи експериментальну роботу);
  • заліку, проведеного в письмовій, усній чи комбінованій формі, завдання до якого включають питання з теорії, задачу й експериментальне завдання;
  • поточних оцінок за всі види робіт (за згодою учня).

Об'єкти контролю й оцінювання

Об'єктами оцінювання є знання та вміння учнів, а також рівень розвитку їх фізичного мислення. Під час оцінювання враховуються знання учнів про:

фізичні явища : ознаки явища, за якими воно відбувається, зв'язок явища з іншими явищами, його пояснення на основі наукової теорії, приклади врахування та використання;

фізичні досліди чи спостереження : мета досліду чи спостереження, схема, умови, за наяв­ності яких здійснюється дослід чи спостереження, перебіг і результати досліду чи спостереження;

фізичні поняття (у тому числі фізичні величини): явища або властивості, що характеризуються цим поняттям (величиною), формули, що з'єднують цю величину з іншими, одиниці фізичної величини, способи її вимірювання;

закони : формулювання та математичний вираз закону; досліди, що підтверджують його справедливість, приклади врахування і застосування його на практиці, межі застосування, умови застосування (для учнів старшої школи);

фізичні теорії : дослідне обґрунтування теорії, основні положення, закони і принципи цієї теорії, основні наслідки; практичні застосування, межі застосування цієї теорії (для учнів старшої школи);

прилади чи пристрої, механізми і машини, технології : призначення, принцип дії та схема будови; застосування і правила користування, переваги та недоліки.

Критерії оцінювання рівня володіння теоретичними знаннями

Зміст контролю повинен  співвідноситись зі змістом навчання в конкретному типі (профілі) навчального закладу. Засоби контролю мають відповідати загальній спрямованості навчально-виховного процесу в умовах здійснення профільної диференціації.

При цьому враховуються:

— обсяг відтвореної інформації та її співвідношення з обсягом одержаної учнем інформації (її повнота);

— обсяг інформації, здобутої учнем, та її доцільність;

— рівень самостійності в оволодінні теоретичними знаннями;

— частота використання допомоги вчителя;

— кількість помилок і недоліків у відповіді.

Помилка свідчить про те, що учень не оволодів основними знаннями і вміннями та їх застосуванням. Якщо одна й та сама помилка (недолік) неодноразово трапляється у відповіді, то вона трактується як одна помилка (недолік).

Недоліки свідчать про недостатньо міцне засвоєння (відсутність) основних знань та вмінь, які відповідно до програми не вважаються основними. Недоліком вважається помилка, допущена в одних випадках і не допущена в інших, таких самих випадках.

Закреслення та виправлення у письмових роботах свідчать про пошук правильного рішення і не вважаються недоліком.

Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів

І. Початковий рівень : відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлена нечіткими уявленнями про предмети і явища; діяльність учня здійснюється під керівництвом учителя.

П. Середній рівень : знання неповні, поверхові, учень відтворює основний навчальний матеріал, але недостатньо осмислено, має проблеми з аналізуванням та формулюванням висновків; здатний виконувати завдання за зразком.

ІІІ. Достатній рівень : учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язки між ними, самостійно застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, логічна, обґрунтована; розуміння пов'язане з одиничними образами, не узагальнене.

IV. Високий рівень : учень має глибокі, міцні, узагальнені знання про предмети, явища, поняття, теорії, їх суттєві озна­ки та зв'язок останніх з іншими поняттями; здатний використовувати знання як у стандартних, так і в нестандартних ситуаціях.  

 

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень

I. Початковий

 

1

Учень володіє навчальним матеріалом на рівні розпізнавання явищ природи, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді «так» чи «ні»

 

 

2

Учень описує природні явища на основі свого попереднього досвіду, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді

 

 

3

Учень з допомогою вчителя описує явище або його частини у зв'язаному вигляді без пояснень відповідних причин, називає фізичні явища, розрізняє буквені позначення окремих фізичних величин

II. Середній

 

4

Учень з допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо

 

 

5

Учень описує явища, відтворює значну частину навчального матеріалу, знає одиниці вимірювання окремих фізичних величин, записує основні формули, рівняння і закони

 

6

Учень може зі сторонньою допомогою
пояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших учнів), виявляє елементарні знання основних положень (законів, понять, формул)

III. Достатній

7

Учень може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання і розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій)

 

 

8

Учень уміє пояснювати явища, аналізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) робити висновки

 

 

9

Учень вільно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок

IV. Високий

 

10

Учень вільно володіє вивченим матеріалом, уміло послуговується науковою термінологією, вміє опрацьовувати наукову інформацію: знаходити нові факти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх відповідно до поставленої мети

 

11

Учень на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у межах чинної програми, оцінює різноманітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання і вміння у нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання

 

12

Учень вільно володіє програмовим матеріалом, виявляє здібності, вміє самостійно поставити мету дослідження, вказує шляхи її реалізації, робить аналіз та висновки

 

Критерії оцінювання рівня вмінь використовувати теоретичні знання для розв'язання задач

Визначальним показником для оцінювання вміння розв'язувати задачі є їх складність. Складність завдання залежить від:

1) кількості правильних, послідовних, логічних кроків та операцій, здійснюваних учнем; такими кроками можна вважати вміння (здатність):

 усвідомити умову задачі;

 записати умову задачі в скороченому вигляді;

 зробити схему або малюнок (за потреби);

 виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх у таблицях чи довідниках;

 виразити необхідні величини в одиницях СІ;

 скласти (у простих випадках — обрати) формулу для знаходження шуканої величини;

  виконати математичні дії й операції;

 здійснити обчислення числових значень невідомих величин;

 аналізувати і будувати графіки;

 користуватися методом розмірностей для перевірки правильності виведеної формули;

 оцінити одержаний результат та його реальність.

 раціональності обраного способу розв'язування;

 типу завдання (з одної теми або з різних тем (комбінованого), типового (за алгоритмом) або нестандартного).

Чим складнішим є завдання, з яким справився учень, тим вищим балом оцінюється його досягнення.

При оцінюванні за 12-бальною шкалою вмінь учнів вико­нувати завдання доцільно користуватися характеристиками рівнів навчальних досягнень учнів, поданими нижче.  

 

Початковий рівень

(1-3 бали)

Учень уміє розрізняти фізичні величини, одиниці вимірювання з даної теми, розв'язувати задачі з допомогою вчителя лише на відтворення основних формул; здійснювати найпростіші математичні дії

Середній рівень

(4 - 6 балів)

Учень розв'язує типові задачі та виконує вправи на одну-дві дії (за зразком), виявляє здатність обґрунтувати деякі логічні кроки з допомогою вчителя

Достатній

рівень

(7 - 9 балів)

Учень самостійно розв'язує типові задачі й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосіб розв'язку

Високий

рівень

(10 - 12 балів)

Учень самостійно розв'язує комбіновані типові задачі стандартним або оригінальним способом, розв'язує нестандартні задачі

 

Характеристика рівня володіння  практичними вміннями та навичками

Оцінювання рівня володіння учнями практичними уміннями та навичками здійснюється за результатами виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму або підсумкової лабораторної чи експериментальної роботи. При цьому необхідно враховувати вміння учня:

планувати проведення дослідів чи спостережень;

збирати установку за схемою;

проводити спостереження, знімати покази приладів;

оформлювати результати дослідження (складати таблиці, будувати графіки тощо);

визначати та обчислювати похибки вимірювання;

робити висновки, тлумачити похибки проведеного експерименту чи спостереження. 

Додатково поставлені лабораторні (експериментальні) роботи вчитель може використовувати для створення проблемних ситуацій, мотивації діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу, з метою вдосконалення практичних умінь і навичок (складати схеми, проводити вимірювання, тощо). Такі роботи, як правило, не оцінюються.

Основна частина лабораторних робіт виконується після вивчення відповідного навчального матеріалу на етапі закріплення та узагальнення знань і вмінь учнів або під час тематичного обліку. За результатами виконання цих робіт усі учні, що їх виконували, мають бути оцінені.

Оцінюванню підлягають і роботи фізичного практикуму, які носять узагальнюючий характер з однієї чи кількох тем. За результатами всіх робіт практикуму виставляється підсумкова оцінка як тематична. Якщо практикум поділяється на дві частини, тобто частина робіт виконується у І півріччі, частина — у II півріччі, то до журналу виставляються дві підсумкові (тематичні) оцінки.

Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:

 через зміст та кількість додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;

 через різний рівень самостійності виконання роботи (при постійній допомозі вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);

 організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).

Обов’язковим при оцінюванні для всіх рівнів є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму.

При оцінюванні практичних знань та вмінь учнів потрібно користуватися характеристиками рівнів оволодіння цими уміннями, поданими нижче.

 

Початковий рівень

(1-3 бали)

Учень демонструє вміння користуватися окремими приладами, може скласти схему досліду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи, порушує послідовність виконання роботи, відображену в інструкції, не робить самостійно висновки за отриманими результатами

Середній рівень

(4 - 6 балів)

Учень виконує роботу за зразком (інструкцією) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливість зробити правильні висновки або їх частину, під час виконання роботи допущені помилки

Достатній

рівень

(7 - 9 балів)

Учень самостійно монтує необхідне обладнання, виконує роботу в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності проведення дослідів та вимірювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи, таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить висновок

Високий

рівень

(10 - 12 балів)

Учень виконує всі вимоги, передбачені для достатнього рівня, виконує роботу за самостійно складеним планом, робить аналіз результатів, розраховує похибки (якщо потребує завдання). Більш високим рівнем вважається виконання роботи за самостійно складеним оригінальним планом або установкою, їх обґрунтування

 

 

 
 
 

Великие тайны планеты

 



 
 
Логін
Пароль
 
Матеріали, що розміщені на даному сайті є інтелектуальною власністю

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов