У даному розділі
ми розмістили матеріали,
що допоможуть вчителям фізики
при підготовці до уроків
Шановні колеги
у даному розділі ми розмістили
декілька видів поточного оцінювання
учнів на кожний урок
В даному розділі
ми представимо вашій увазі
різні методичні надбання.
 
 
»  10 клас рівень стандарту
 
 

10 клас

рівень стандарту

(70 год , 2 год на тиждень , 4 год резервний час )

 

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

МЕХАНІКА

2

ВСТУП

Зародження й розвиток фізики як науки. Роль фізичного зна­ння в житті людини й суспільному розвитку. Методи наукового пізнання.

Учень (учениця):

—  називає етапи розвитку фізики як науки, методи наукового пізнання, принцип відносності механічного руху, прізвища творців механіки, вче­них, які пояснили вільне падіння тіл, окремі види рухів за формою їхньої траєкторії, одиниці переміщення, швидкості, прискорення, приклади швидкостей тіл мікро-, макро-, і мегасвіту;

—  розрізняє фізичне тіло й матеріальну точку, прямолінійний і криво­лінійний рухи;

—    формулює означення рівномірного та рівноприскореного рухів уздовж прямої;

—    може описати  явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за його кінематичним рівнянням; обґрунтовувати суть методу фізичного моделювання, зміст основної задачі механіки, рівняння руху як за­лежності координати від часу; характеризувати роль фізики у житті людини, рух тіла під час вільного падіння, зв’язок лінійних і кутових величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу, вид механічного руху за його рівнянням швидкості; пояснити , що таке кутова швидкість та її зв’язок із частотою обертання; суть — фізичних — ідеалізацій — матеріальної точки, системи відліку; порівняти осно­вні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм рівняннями рухів;

—  здатний(а) спостерігати рух тіла вздовж прямої, по колу та кинутого горизонтально; користуватися вимірювальними приладами (лінійкою, мірною стрічкою, секундоміром) під час визначення прискорення; оцінити абсолютну й відносну похибки вимірювання, дотримуватися — правил експлуатації названих вище приладів, узагальнених планів відповіді про фізичну величину і фізичне явище під час узагальнення й систематизації знань із кінематики;

—  може розв’язувати задачі , застосовуючи кінематичні рівняння руху;

—  будувати графіки руху для рівномірного і рівноприскореного рухів.

10

Розділ 1. КІНЕМАТИКА

Механічний рух та його види. Основна задача механіки та спосо­би її розв’язання в кінематиці. Фізичне тіло й матеріальна точка. Система відліку. Відносність механічного руху. Траєкторія руху. Рівномірний прямолінійний рух. Шлях і переміщення. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей.

Рівноприскорений рух. Прискорення. Швидкість тіла та пройдений шлях під час рівноприскореного прямолінійного руху. Графіки руху.

Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння. Рівномірний рух тіла по колу. Період обертання та обертова частота. Кутова швидкість.

 

Лабораторна робота 1. Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.

 

Демонстрації

1.Відносність руху.

2.Прямолінійний і криволінійний рухи.

3.Падіння тіл у повітрі та розрідженому просторі (трубка Нью­тона).

4.Напрям швидкості під час руху по колу.

5.Обертання тіла з різною частотою.

 

20

Розділ 2. ДИНАМІКА

Механічна взаємодія тіл. Сила. Види сил у механіці. Вимірювання сил. Додавання сил.

Закони динаміки. Перший закон Ньютона. Інерція та інертність. Другий закон Ньютона. Третій закон Ньютона. Межі застосування законів Ньютона.

Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжін­ня. Вага і невагомість. Штучні супутники Землі. Розвиток космо­навтики.

Рух тіла під дією кількох сил.

Рівновага тіл. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання.

Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Меха­нічна робота та потужність. Механічна енергія. Кінетична й по­тенціальна енергія. Закон збереження енергії.

 

Лабораторні роботи

2. Вимірювання сил.

3. Дослідження рівноваги тіла під дією кількох сил.

 

Демонстрації

1.Вимірювання сил.

2.Додавання сил, що діють під кутом одна до одної.

3.Вага тіла під час прискореного піднімання та падіння.

4.Рівновага тіл під дією кількох сил.

5.Дослід із «жолобом Галілея».

6.Закони Ньютона.

7.Реактивний рух.

8.Пружний удар двох кульок.

 

Учень (учениця):

—   Називає  основні етапи розвитку космонавтики та її творців;

—   Наводить  приклади прояву законів збереження енергії та імпульсу в природі й техніці, практичних застосувань законів динаміки;

—  розрізняє рівняння кінематики й рівняння динаміки руху тіла;

—   формулює умови рівноваги тіла для поступального й обертального рухів, закони динамики Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закони збере­ження механічної енергії, імпульсу; записує їх формули;

—   може описати всесвітнє тяжіння та реактивний рух, рух тіла під дією кількох сил, обґрунтувати реактивний рух як прояв дії закону збере­ження імпульсу; характеризувати універсальність законів Ньютона, пояснити фізичний зміст поняття імпульсу; порівняти різні методи вимірювання сил;

—  здатний(а)  спостерігати залежність ваги тіла від руху опори чи підвісу, користуватися динамометром і визначати конкретні умови рівноваги тіла під дією кількох сил, оцінити похибки вимірювання й дотримуватися — правил експлуатації приладів, які при цьому ви­користовуються;

—  може  розв’язувати задачі , застосовуючи умови рівноваги тіла, закони динаміки для опису окремих прикладів руху тіл та їхньої взаємодії, за­конів збереження імпульсу, енергії, представляти результати вивчен­ня умов рівноваги тіла та застосування законів руху для розв’язування навчальних фізичних задач за допомогою таблиць, графіків, формул; систематизувати знання про закони динаміки та межі їхнього за­стосування; досліджувати можливі шляхи та екологічні проблеми використання механічної енергії;

—  може  розв’язувати задачі , застосовуючи закони динаміки, всесвітнього тяжіння, збереження імпульсу, енергії.

 

4

Розділ 3. РЕЛЯТИВІСТСЬКА МЕХАНІКА

Основні положення спеціальної теорії відносності. Швидкість світ­ла у вакуумі. Відносність одночасності подій. Взаємозв’язок маси та енергії.

 

Демонстрації

1. Що таке теорія відносності? (Кінофільм).

 

Учень (учениця):

—   називає творців релятивістської механіки, граничну швидкість пере­дачі взаємодії;

—   наводить приклади , які підтверджують справедливість спеціальної теорії відносності;

—   формулює основні положення спеціальної теорії відносності; записує формулу взаємозв’язку маси та енергії;

—   може обґрунтувати історичний характер виникнення й становлення теорії відносності;

—   пояснити значення теорії відносності в сучасній науці й техніці;

—   здатний(а)  робити висновки про зв’язок фізичних характеристик тіл і явищ із властивостями простору й часу;

—  може  розв’язувати задачі , застосовуючи формулу взаємозв’язку енергії й маси.

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА Й ТЕРМОДИНАМІКА

18

Розділ 1. ВЛАСТИВОСТІ ГАЗІВ, РІДИН, ТВЕР ДИХ ТІЛ

Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речови­ни та її дослідні обґрунтування. Маса й розміри атомів і молекул. Кіль кість речовини.

Властивості газів. Ідеальний газ. Газові закони. Тиск газу. Рівняння стану ідеального газу. Ізопроцеси.

Пароутворення й конденсація. Насичена й не насичена пара. Воло­гість повітря. Методи вимірювання вологості повітря. Властивості рідин. Поверхневий натяг рі дини. Змочування. Ка­пілярні явища.

Будова та властивості твердих тіл. Кристалічні й аморфні тіла. Рідкі кристали та їхні властивості. Полімери: їхні властивості та застосування.

 

Лабораторні роботи

4. Дослідження одного з ізопроцесів.

5. Вимірювання відносної вологості повітря.

 

Демонстрації

1.Властивості насиченої пари.

2.Кипіння води за зниженого тиску.

3.Будова й принцип дії психрометра.

4.Поверхневий натяг рідини.

5.Скорочення поверхні мильних плівок.

6.Капілярне піднімання рідини.

7.Пружна й залишкова деформації.

8.Вирощування кристалів.

9.Зміна кольору рідких кристалів від температури.

 

Учень (учениця):

—  називає творців молекулярно-кінетичного учення про будову речовини, учених, які зробили вагомий внесок у створення теорії рідин, твердих тіл і матеріалів;

—  наводить  приклади рідких кристалів, аморфних і кристалічних тіл та полімерів;

—  розрізняє ідеальний і реальні гази, ізопроцеси, насичену й ненасичену пару, кристалічні й полікристалічні тіла;

—  формулює основні положення молекулярно-кінетичної теорії, основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану ідеального газу, газові закони, означення поверхневого натягу рідини й вологості повітря та записує відповідні формули для їх визначення;

—  може описати гіпотезу Демокріта про атомну будову речовини та осно­вні етапи її розвитку, молекулярну будову рідин і полімерів, криста­лічну будову тіл та їхні загальні механічні властивості; обґрунтувати суть поняття «ідеальний газ» як фізичної моделі реального газу; характеризувати зміст понять: кількість речовини, відносна вологість, коефіцієнт поверхневого натягу; пояснити визначальну роль взаємного
розміщення, руху й взаємодії молекул щодо будови та фізико-хімічних властивостей тіл; пароутворення й конденсацію, тверднення й плавлен­ня тіл на основі атомно-молекулярних і термодинамічних під ходів;

—    здатний(а) спостерігати змочування й капілярні явища, пароут­ворення й конденсацію, тверднення та плавлення тіл як фізичних явищ;

—    робити висновки про можливість отримання матеріалів з на­перед заданими фізико-хімічними властивостями; користуватися манометрами різного типу, психрометром і визначати ним вологість повітря;

—  дотримуватися правил їхньої експлуатації;

—  може — розв’язувати задачі на застосування рівняння стану ідеального газу, відносної вологості повітря; представляти графічно ізопроцеси, результати спостережень за допомогою таблиць та графіків; оцінювати роль і практичне значення води й водяної пари в процесах утворення живих організмів та забезпечення умов їхньої життєдіяльності.

6

Розділ 2. ОСНОВИ ТЕРМОДИНАМІКИ

Внутрішня енергія тіл. Два способи зміни внутрішньої енергії тіла. Перший закон термодинаміки. Робота термодинамічного процесу. Теплові машини. Холодильна машина.

 

Демонстрації

1.Залежність між об’ємом, тиском і температурою.

2.Зміна внутрішньої енергії тіла внаслідок виконання роботи.

3.Необоротність теплових процесів.

4.Принцип дії теплового двигуна.

5.Моделі різних видів теплових двигунів.

6.Будова холодильної машини.

 

Учень (учениця):

—  називає винахідників теплових машин; наводить приклади використання теплових машин;

—  розрізняє роботу і теплообмін, нагрівник, робоче тіло і охолоджувач;

—   формулює перший закон термодинаміки і записує його формулу;

—   може описати будову теплових двигунів, побутового холодильника та розрізняє їхні основні конструктивні елементи; обґрунтовувати необоротність теплових процесів; характеризувати зміст понять: внутрішня енергія, кількість теплоти, робота;

—  здатний(а) спостерігати прояви теплових процесів у природі; робити висновки про можливі шляхи вивільнення, трансформації й викорис­тання внутрішньої енергії тіла;

—  може розв’язувати задачі на застосування першого закону термодинаміки; досліджувати екологічні проблеми, пов’язані із вивільненням, передачею й використанням теплової енергії та оцінювати їхній стан.

 

ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ

 

5

1.Дослідження руху тіла під дією сили тяжіння.

2.Дослідження механічного руху з урахуванням закону збере­ження енергії.

3.Вивчення одного з ізопроцесів.

4.Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини.

5.Визначення модуля пружності речовини.

 

Учень (учениця):

—  називає прилади й матеріали, які використовувалися в експерименті; формулює мету і завдання дослідження і його теоретичні положення;

—  може описати й обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);

—  здатний(а) самостійно вивчити або повторити фізичні основи дослі­дження, самостійно зібрати установку й виконати дослідження згідно з інструкцією та в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їхні загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів;

—   може представляти результати виконання експериментально-практичних завдань за допомогою формули, таблиці, графіка;

—  оцінювати  й перевіряти ступінь вірогідності отриманих результатів; оцінювати практичне значення набутого досвіду

УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ЗАНЯТТЯ

 

1

Сучасні погляди на простір і час. Взаємозв’язок класичної та ре­лятивістської механіки.

 

На підставі узагальнення знань учнів про простір і час учень розуміє взаємозв’язок між класичною та релятивістською механікою, усвідомлює межі застосування законів класичної механіки.

 

РЕЗЕРВ (4 год .)

 

 

 
 
 

Великие тайны планеты

 



 
 
Логін
Пароль
 
Матеріали, що розміщені на даному сайті є інтелектуальною власністю

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов